На головну Написати нам Карта сайту
Новини Про місто Міська рада Документи міської ради Адмін.послуги Дубенчанину Гостям міста
      Cимволіка    ¦   Історія та спадщина    ¦   Почесні громадяни    ¦   Інфраструктура    ¦   Ген.план    ¦   Карта міста    ¦   Фотогалерея

Історія та спадщина


Літописне Дубно відоме з 1100 року, воно – одне з найдревніших міст Волині, яке в усі історичні часи було на перехрестях важливих історичних й політичних подій, торгових шляхів, центром духовного життя краю. Проте не 1100-ий рік є датою заснування. У глибині тисячоліть губляться витоки його історії, що доведено археологічними розкопками кінця ХІХ – дев’яностих років ХХ ст.. Дубно як місто засноване й розбудоване князями Острозькими – можновладними і впливовими особами на політичній арені Європи ХV – ХVІІ ст. Воно увібрало в себе всі риси середньовічного міста. Його опорою від ворожих нападів (зі сходу) був Замок кінця ХV ст., із заходу – Луцька брама ХVІ ст., а також костел і монастир бернардинів ХVІІ ст. (з північного заходу), а також острівні монастирі – Чеснохрестський, Спасо-Преображенський, Підборецький, Страклівський.

Оскільки одним з важливих чинників матеріального забезпечення достатку князів Острозьких була торгівля, то для її успішного розвитку до Дубна скликався ремісничий люд, незалежно від віросповідань. Вже в ХVІ ст. тут діяла синагога. У ті часи Дубно торгувало предметами ливарництва, ковальства, ювелірними виробами, причому ринок збуту становили не тільки Волинські міста, а й чимало інших у Європі.

Середньовічне Дубно було одним з найбільших культурних центрів Волині. При тутешніх монастирях жили й працювали видатні вчені, літератори, церковні діячі – Мелетій Смотрицький, Касіян Сакович, отець Віталій, Іов Залізо /згодом Іов Почаївський/. Ігумен Хрестовоздвиженського монастиря о. Віталій тут 1604 року переклав з грецької книгу “ Діоптра…”, а Ієромонах Арсеній у 1539 – 1566 роках створив відоме Дубенське Четвероєвангеліє.

Дубенський Замок у часи середньовіччя називали Волинською твердинею через вигідне ландшафтне розташування (з трьох сторін його омивали води ріки Ікви та її болотисті заплави) і міцні фортифікаційні споруди ХVІІ ст., які робили цю споруду неприступною упродовж кількох століть. Тут зберігали свої багаті скарби князі Острозькі, а згодом – і нащадки Острозької ординації: князі Заславські, Сангушки, Любомирські; тут, під охороною хоругв ординатського війська, надійно зберігались безцінні родинні архіви цих можновладців. Тут діяла людвисарня – ливарна майстерня, де виготовлялися гармати, культові речі для храмів і монастирів, предмети побуту.

Замкові мури витримали неодноразові напади кримських татар у ХVІ ст., козацьких загонів Максима Кривоноса та російського війська у ХVІІ ст., залишались неушкодженими під час Північної війни 1700-1721 років, повстання Тадеуша Костюшко наприкінці ХVІІІ ст., французько-російської війни 1812 року. Саме воєнні події ХVІІІ й початку ХІХ ст. стали причиною перебування в Дубні гетьмана Івана Мазепи, шведського короля Карла ХІІ, царя Петра І, полководців Суворова й Кутузова.

У ХVІІІ ст. місто набуло високого економічного й культурного піднесення завдяки знаменитим Дубенським контрактам, перенесеним сюди зі Львова 1774 року. Ці ярмарки починалися 7 січня і тривали цілий місяць. Для зручностей гостей і купців князь Михайло Любомирський побудував кілька двоповерхових будинків навколо Ринкової площі, звів ратушу і ще один палац у Замку, блискуче декорований італійським зодчим Доменіко Мерліні. Дубно, населення якого тоді становило 6535 чол., щорічно (протягом двох десятиліть) приймало до 30 тисяч гостей. У Замку влаштовувались пишні бенкети, лицарські турніри, феєрверки. Тут ставив свої п’єси знаменитий польський драматург Войцех Богуславський, виступала римська опера. Азартні ігри в Замку часто поглинали весь обіг торгового дня. Під час контрактів Дубно тричі (у 1781 році) відвідав польський король Станіслав Август, де йому влаштували полювання на ведмедя.

Не можна не згадати знаменитого ірландського садівника Діонісія Міклера, який в Дубенському урочищі “Палестина” заклав один із своїх живописних парків. За найновішими даними, він похований у місті Дубно – на колишньому польському кладовищі (на превеликий жаль, за радянської влади й ця могила, і надмогильний пам’ятник – знищені).

Наприкінці ХVІІІ ст. Дубно тимчасово було столицею престолонаступника французького трону, опального принца Конде, та його родича, представника роду Бурбонів – герцога де Беррі. Приблизно в той самий час місто відвідала легендарна жінка-гусар Надія Дурова, яка служила в Литовському полку в Дубровиці та Луцьку. Окремий підрозділ цього полку дислокувався й у Дубні. Шляхи великого українського філософа й поета Григорія Сковороди теж пролягали через Дубно у 1753 й інших роках. Місто Дубно освячене слідами і сльозами Тараса Шевченка, який побував тут восени 1846 року. З-поміж багатьох пам’ятників і меморіальних знаків у Дубні одним з кращих є, безперечно, Великому Кобзареві, відкритий 16 липня 1991 року – до першої річниці Декларації про Незалежність України.

А ще ж долучаються до історії нашого міста й такі славетні імена, як український гетьман Іван Виговський, Іван Федоров і Северин Наливайко, Оноре де Бальзак й Антоній Мальчевський, Олександр Купрін й Володимир Короленко, Леся Українка й Улас Самчук, Віталій Лисенко і Ярослав Гашек, патріарх Мстислав (Степан Скрипник) і генерал де Голль, Тадеуш Чацький і Валер’ян Поліщук, Симон Петлюра й митрополит Іларіон (Іван Огієнко), Андрій Малишко й Максим Рильський, Ніна Матвієнко й Станіслав Ростоцький, Микола Костомаров й Адам Міцкевич, Михайло Драгоманов і Олена Теліга та інші. Додаймо сюди й наших видатних сучасників – Почесні громадяни міста Дубна – Микола Сивіцький з Варшави, Юрій Шумовський із США, Борис Возницький зі Львова, Микола Жулинський з Києва, Петро Вишневський з Дубна та багато інших.

Древнє Дубно, Замок, православні храми й католицький костел завжди вабили до себе мандрівників, дослідників, музикантів, артистів. На фасаді Дубенської ЗОШ №1 є меморіальні дошки доктору історичних наук, археологу Ігореві Свєшнікову, який 1995 року очолив першу наукову експедицію в Замку, краєзнавцеві, етнографу, просвітянину Ігореві Лозов’юку. Цей навчальний заклад, коли він ще був гімназією, закінчили знаменитий фітотерапевт Іван Носаль, ас Війська Польського Станіслав Скальський, письменник-романіст Віталій Волков.

Постановою Кабінету Міністрів України № 444 від 14 червня 1993 року, було створено Державний історико-культурний заповідник міста Дубна, на балансі якого нині знаходяться такі пам’ятки історії, культури, архітектури, як Замок, Луцька брама, колишні монастир і костел бернардинів, синагога, Спасо-Преображенська церква, Юріївський храм, монастир кармеліток, Іллінський собор, численні світські будівлі ХVІІІ – ХІХ століть.

Ведуться реставраційні роботи, проводяться наукові конференції, відкриваються тематичні виставки, поповнюються фонди, видаються нові краєзнавчі книжки, все більшає потік туристів до нашого сивого Дубна, де історія дихає на кожному кроці.

Хронологія видатних подій з історії м.Дубна

1100-ий рік, 30 серпня – перша письмова згадка про Дубно в Іпатіївському літописі.

1100-ий рік – в Іпатіївському літописі Дубно згадується у зв’язку з міжусобною війною за престол між київським князем Ізяславом Мстиславовичем і його дядьком Юрієм Володимировичем (Долгоруким).

1288 рік – у заповіті князя Володимира читаємо: “І Мстислав (брат Володимира), перебувши декілька днів у Володимирі, поїхав у свої городи - в Луцьк і Дубен”.

1322 рік – у грамоті князя Любарта перераховуються подаровані луцькій церкві Іоанна Богослова маєтності, серед яких і ті, що “под Дубно на две мили и ку Дерманю”, там же мовиться про “монастир Дубенський”.

1337 рік – князь Любарт Гедиминович утвердив за князем Данилом Дмитровичем Остріг з маєтками, що йому належали, до їх числа входило й Дубно.

1386 рік – за дарчою грамотою польського короля Ягайла й Великого литовського князя Вітовта Дубно відходить князю Федору Даниловичу Острозькому.

XIV століття – за припущенням окремих дослідників, князем Федором Острозьким на місці давньоруського городища Дубен збудоване перше (дерев’яно-земляне) укріплення, тобто невеликий замок.

1450-ті роки – дослідник М. Орлович вважав, що саме цього періоду замок у Дубні, в дерев’яному варіанті, спорудив Василь Федорович Острозький (Красний).

XV століття – князі Острозькі засновують у Дубні Спасо-Преображенський і Чеснохрестський монастирі.

1498 рік – Костянтин Іванович Острозький добився для Дубна права називатися містом.

1498 рік – князю К. І. Острозькому вручено гетьманську булаву Великого князівства Литовського.

1507 рік – польський король Сигізмунд Перший своєю грамотою власникові міста К.І.Острозькому, у винагороди за його заслуги перед вітчизною і для стимулу майбутніх заслуг, дозволив збудувати у Дубні замок для відбиття татар та інших поневолювачів, збирати з проїжджих купців мито; отже Дубно отримало Магдебурзьке право майже одночасно з Києвом і Житомиром, мало свою печатку, герб і прапор.

XVI століття – побудова в Дубні кам’яного варіанту замку й Луцької брами.

Друга половина XVI століття – Дубно перейшло у спадок Василю-Костянтину Острозькому.

1577 рік – на Дубенський замок двічі нападали татари, але взяти штурмом його не змогли.

1571 рік – князь К. Острозький запросив ігуменом Чеснохрестського монастиря Іова Залізо з Угорницького монастиря в Галичині, який керував цією святою обителлю в Дубні більше 20 років, а потім був переведений у Почаївську Лавру, де став Іовом Почаївським.

1539-1568 роки – у Чеснохрестському монастирі ієромонахом Арсенієм створене Дубенське Четвероєвангеліє, яке знаходиться нині у Рум’нцевських фондах Російської Державної бібліотеки в Москві.

XVI століття – князь К.Острозький засновує в Дубні православний храм Свято-Іллінський і дарує йому ікону Святого Іллі, яка зберігається у фондах Державного історико-культурного заповідника міста Дубна.

1592 рік – К.Острозький засновує на острові Дубовець Підборецький Вознесенський православний жіночий монастир.

1609 рік – князь Януш засновує Острозьку ординацію, столицею якої було Дубно; у Речі Посполитій було 5 таких ординацій, з яких Острозька - одна з найвідоміших.

10 березня 1616 року – складається інвентар Дубенського замку (список коштовностей, посуду, тканин, меблів, ікон, картин, книг, зброї), копія якого є у фондах Заповідника.

1617 рік – розпочато будівництво бернардинського костелу і кляштора.

Початок XVII століття – Януш Острозький перебудовує Дубенський замок за новоіталійською системою: споруджується цегляна частина замкових ескарпових стін, сторожові вежі на бастіонах, оборонний рів з заходу укріплюється стіною з білого каменю.

19 серпня 1620 року – помер Януш Острозький, і його володіння перейшли до князів Заславських.

1633 рік – повстання православних гайдуків Дубенського замкового гарнізону Чопека, Білця, Губки проти уніатського архімандрита К.Саковича.

1648 рік – напад на Дубно загону Боняка Шолудивого.

1648 рік – на чолі авангардного загону гетьмана Богдана Хмельницького на Дубно напали козацькі полки Максима Кривоноса, але замку взяти штурмом не змогли.

Початок 1660 року – битва під Дубном між російськими та польськими військами.

1660 рік – при князеві Заславському Анастасія Чернецька засновує в Дубні монастир кармеліток; за іншими даними, він був заснований 1702 року княгинею Теофілою-Людвикою Любомирською.

1665 рік – Ганна Пузина, дружина Крем’янецького підсудка Михайла Пузини, заснувала в передмісті Дубна, у Страклові, православний монастир.

1670 рік – за привілеєм польського короля Михайла, з князів Вишневецьких, у Дубні заведений чотирьохтижневий ярмарок.

1674 рік – помер останній з роду Заславських, князь Олександр, Дубно перейшло у власність князів Любомирських.

1676 рік – напад на Дубно татар і турків.

1703 рік – помер Йосип Любомирський, Дубном почали володіти князі Сангушки.

1705 рік – перебування в Дубні українського гетьмана Івана Мазепи.

1707 рік – в Дубні тимчасово зупиняється російський цар Петро I.

7 грудня 1753 року – князь Сангушко подарував (за іншими джерелами – програв у карти) Дубно Станіславу Любомирському.

1774 рік – в Дубно зі Львова переведені контрактові ярмарки.

13 вересня 1775 року – в Дубні помер Януш Сангушко, останній нащадок Острозької ординації.

1768 рік – під час Коліївщини повстанський рух, який охопив Київське, Брацлавське, частину Подільського й Волинського воєводства, перекинувся в район Дубна.

1781 рік – перебування в Дубні останнього польського короля (який ліквідував орден єзуїтів) Станіслава Августа Понятовського.

1792 рік – видатний Ірландський садовод Діонісій Міклер закладає прекрасний парк в урочищі “Палестина”.

1795 рік – третій поділ Польщі, Дубно входить у склад Росії.

Із 1800 року – Дубно стає столицею одного з нащадків династії Бурбонів, скинутої з французького престолу, принца Конде.

30 серпня 1805 року – перше перебування Михайла Кутузова у Дубні.

1813 рік – у Дубні помирає польський просвітитель Тадеуш Чацький.

1844 рік – велика пожежа у Дубні.

1844 рік – Дубно відвідує письменник і вчений Микола Костомаров.

Осінь 1846 року – Тарас Шевченко у нашому місті під час археографічної мандрівки.

12 вересня 1847 року – перше перебування класика французької літератури Оноре де Бальзака в Дубні.

Березень 1867 року – композитор Микола Лисенко збирає в Дубні народні мелодії під час роботи над оперою “ Тарас Бульба” за повістю М. Гоголя.

1870 рік – Дубно відвідує вчений, громадський діяч Михайло Драгоманов.

1871 рік – Йосип та Ядвіга Любомирські продають Дубно з аукціону княгині Барятинській.

1873 рік – відкриття в Дубні залізничної станції.

1875 рік – костел бернардинів пристосовують під православний собор.

1878 рік – Дубно відвідує російський вчений, засновник сучасного наукового грунтознавства В.В. Докучаєв.

1878 рік – у Дубні брав участь в параді на честь перемоги над турками організатор перших чеських легіонів у Росії, письменник, генерал Ярослав Червінка.

1885- 1890 роки – будівництво Тараканівського форту.

28 серпня 1890 року – в Дубні побував російський цар Олександр III.

1894 рік – як журналіст і письменник Дубно відвідує Олександр Купрін.

1907 року – відкривається міська гімназія.

1914 року – на військовій службі в Дубні перебуває видатний історичний і політичний діяч В’ячеслав Липинський.

1915 рік – перебування в Дубні класика чеської літератури Ярослава Гашека.

1923 рік – заснування польської гімназії ім. Конарського.

25 червня 1941 року – масовий розстріл енкаведистами українських патріотів у Дубенській в’язниці.

26-30 червня 1941 року – в районі Дубна відбулася одна з найбільших танкових битв Великої Вітчизняної війни.

Осінь 1941 року – перебування в Дубні Уласа Самчука.

17 березня 1944 року – урочисте відкриття в Дубні пам’ятника Тарасові Шевченку.

14 червня1993 року – прийняття постанови №444 Кабінету Міністрів України про створення Державного історико-культурного заповідника міста Дубна.

1995 рік – спорудження в Дубні, у мікрорайоні цукрозаводу, Свято-Покровського собору Української Православної Церкви Київського Патріархату.

24 червня 2000 року – урочисте святкування 900- річчя міста Дубна.



Архітектурна спадщина


Замок

Замок князів Острозьких є однією з найдавніших споруд міста Дубна.

Первинною датою його забудови вважається 1492 рік. Основою Замку був корпус при в’їздній брамі, споруджений у ХVІ – ХVІІ століттях, з порталом у стилі епохи Відродження. Прикрасою брами був герб князів Острозьких у гарній оправі, який зберігся і понині.

Палац князів Острозьких ХVІ століття у південно-східній частині замкового двору використовувався для зберігання багатих архівів князів Острозьких, Заславських, Любомирських, Замойських, Конєцпольських та околичної шляхти. У палацовому комплексі окрему пам’ятку архітектури становить палац князів Любомирських, у північній частині замкового двору. Його споруджено на старому фундаменті у другій половині ХVІІІ століття князем Михайлом Любомирським. Під час відомих контрактових ярмарок Любомирські частину приміщення надавали для гостей, дбали, щоб вони гарно могли порозважатися й відпочити. У великій бальній залі, яка була піднята на півтораповерхову висоту і декорована круглою колонадою, що підтримувала балюстраду навколо відкритого простору верхньої частини приміщення, витанцьовували краков’як, піднімали келихи з добірними винами. Знатні гості збиралися у бенкетній залі, яка, як і бальна, була декорована високим фризом із зображенням сюжету свята Вакха відомим італійським майстром Доменіко Мерліні. І досі збереглися танцюючі вакханки і сатири, що підтримують гірлянди з виноградних лоз.

В Замку не тільки розважались, він мав надзвичайно велике оборонне значення. Протягом свого існування Замок неодноразово перебудовувався і укріплювався. Було добудовано два бастіони зі сторожовими вежами за проектом французького інженера Вобана. Між старим городищем і новим Замком пролягав глибокий рів, який наповнювався водою. Інший рів був проритий із західного боку Замку, де був підвісний міст, який піднімали на ніч. У замкових казематах знаходили притулок міські жителі під час ворожих нападів, тому що Замок жодного разу не було взято штурмом – ані татарами, ані полками Максима Кривоноса.

Неушкодженим залишився Замок і в ході Північної війни (1700 – 1721). У 1753 році князь Януш Сангушко, останній ординат володінь Острозьких, подарував Дубно Станіславу Любомирському і зобов’язав його утримувати в Замку 270 піших людей для військових потреб і оборони фортеці. Пізніше Замок купила княгиня Єлизавета Барятинська, яка наприкінці ХІХ століття продала його державній скарбниці. З того часу Замок належав різним військовим відомствам – частинам царської армії, австро-угорським військам, польським, німецьким, радянським.
Луцька брама XVIст.

Збудована в стилі ренесансу з каменю і цегли. Вона відігравала роль в’їзних воріт і оборонної вежі у системі міських укріплень. Спочатку була зв’язана земляним валом, який захищав місто із західного боку. Брама являє собою споруду невеликого овалу з довгим прямокутником, зверненим у бік міста. Це рідкісна різновидність невеликого барбакана і, крім Волині, ніде більше в Україні не зустрічається. До брами колись вів міст, перекинутий через рів з водою. Початково вона була двоярусною з підвалом, на першому поверсі був наскрізний арочний проїзд. 1785 року проводились ремонтні роботи, про що свідчила таблиця над входом у браму. Тоді ж проїзд був замурований, а вулицю проклали поруч з брамою, надбудували третій ярус. Брама з’єднувалась підземним ходом із Замком. Наприкінці XVIII ст. у брамі збиралася масонська ложа під верховенством князя Михайла Любомирського. Ця Луцька брама дала назву колишньому передмістю Дубна – Забрама.





Костел бернардинів XVIIст

Поряд з цією брамою, доповнюючи її оборонні функції, домінуючи над міською забудовою, розташований костел колишнього бернардинського монастиря першої половини XVII ст. Це тринавна базиліка з нартексом і однією шестигранною абсидою. Прилягаючи з півночі до абсиди трьохярусна висока дзвіниця увінчана чотиригранним завершенням оригінальної форми. Бернардинський монастир у Дубні заснований князем Янушем Острозьким. Будівництво костелу і кляштору, які становили єдиний об’єкт, почато 1617 року, закінчене 1629 року, вже при Владиславі Заславському. При зведенні муру довкола монастиря утворилось два двори. Монастир бернардинів проіснував більше 200 років, до 1852 року. Невдовзі тут вже був православний Свято-Миколаївський собор. Роботи по реставрації фасадів та інтер’єрів почались 1869 року, завершились 1875 року. Дах костелу, колись критий черепицею, а пізніше ґонтами, покрили бляхою, добудували одну муровану та п’ять дерев’яних бань, стінний розпис в католицькому дусі перероблено на православний, латинські написи замінили слов’янськими, чотирьох римських пап перемалювали на чотирьох євангелістів. В 1909 році тут заснували жіночий православний монастир, який проіснував до 1920 року, коли будівлі знову були передані римо-католицькій єпархії. 1931 року тут розташувалась папська місія та духовна семінарія.



Спасо-Преображенська церква ХVІІ ст.

Спустившись звідси на кілька сотень метрів на південь, ми побачимо на колишньому острові Кемпа Спасо-Преображенську церкву 1643 року, де поруч у давнину знаходився і монастир.

У грамоті до ігумена цього Спаського монастиря о. Василія від 18 грудня 1592 року князь Костянтин Острозький називає ці споруди “фундацією предків наших.” В 1630 роках, коли архімандритом дубенських монастирів став Касіян Сакович, сюди проникла унія. Муровану церкву, що збереглася й донині, збудував 1643 року архімандрит Прокопій Хмелевський. Церква споруджена у стилі молдавського конхового храму. Спасівська церква була оновлена 1833 року, її покрили бляхою. 1839 року добудували дзвіницю. І сьогодні над Дубном у дні великих свят розносять свої голоси дзвони цієї церкви (а один із середньовічних дзвонів, який вийшов з ладу (тріснув), передано в експозицію виставки “Скарби наші духовні” Заповідника; дзвін 1572 року відливу, нижній діаметр 74 см, головною прикрасою є кириличний напис на шиї дзвону).





Свято-Юріївська церква 1700р



В колишньому передмісті Сурмичі 1700 року було збудовано Юріївську церкву – на кам’яному фундаменті, дерев’яну, тридільну, трибанну, з надзвичайно оригінальними пропорціями, аналогів якій немає більше в Україні. Поряд побудована дзвіниця 1869 року, де 5 давніх дзвонів, з яких 3 – діючі. У храмі великої мистецької цінності іконостас, де знаходиться й ікона роботи видатного українського художника кінця XVII - початку XVIII століть Йова Кондзелевича;




Синагога ХVІ ст.




В центрі міста, з південного боку вулиці Кирила і Мефодія, височить синагога XVIст., навпроти якої знаходиться невеличкий, присадкуватий будинок XVIII ст.;




Костел Яна Непомука ХІХ ст.



Із північного боку цієї ж вулиці – Костел Яна Непомука, який звівся тут на початку XIX ст., на місці старого костелу. Головний фасад костелу завершується франтоном. Одночасно з костелом споруджена цегляна дзвіниця, розташована з південно-східного боку. Костел являє собою чотирьохстовпну базиліку з прямокутною абсидою. Нині тут знову діючий костел;






Монастир кармеліток XVII ст.

Праворуч при в’їзді в Дубно з півночі знаходиться колишній монастир кармеліток XVII-XVIII століть (зараз тут онкологічний диспансер). Колишній костел був тут побудований у стилі раннього бароко. Його південний фасад завершувався колись трикутним фронтоном. Келії містилися у корпусі, що має форму літери “Г.” Будівля двоповерхова, впродовж переднього, південного фасаду проходить відкрита арка-галерея. Головний вхід оформлений барочним порталом з трьома ліпними вазами вгорі. 1890 року вся територія кармелітського монастиря разом з будівлями за царським указом була передана Дубенському Хрестовоздвиженському монастиреві, що знаходився неподалік, з північного боку, і був знищений в 1940-1950-ті роки ( 20 років настоятелем Хрестовоздвиженського монастиря був Іов Залізо – Іов Почаївський згодом, був тут ігуменом з 1603 року й о. Віталій, який саме в Дубні переклав з грецької мови книгу “ Діоптра…”, видану віленським братством 1612 року й перевидано 1651, 1654, 1698 рр.; в серединіXVIст. Ієромонахом Арсенієм тут було створене Дубенське Четвероєвангеліє, яке нині знаходиться у Рум’янцевських фондах Російської Державної бібліотеки). 1920 року комплекс було передано католицьким ченцям – кармелітам босим, а згодом монастир перейшов до католицьких черниць – сестер Провидіння. Після вересня 1939 року монастир було ліквідовано;



Контрактовий дім XIXст.

В центрі міста на майдані Незалежності знаходиться двоповерховий міський Будинок дітей та молоді. Цю споруду побудував бідний єврей-водовоз Грінберг. Старожили розповідають, що 1905 року, перебуваючи на російсько-японській війні, він знайшов скарб, який згодом використав для будівництва цієї архітектурно довершеної споруди з високими круглими колонами, де у 1920-1930-х роках перший поверх займали крамниці, а на другому знаходився кінотеатр. Деякий час, вже після війни, тут був районний Будинок культури;





Свято-Іллінський собор. Поч. ХX століття.

По центру вулиці Данила Галицького (навпроти пам’ятника Тарасові Шевченку) знаходиться Іллінський собор, побудований 1908 року на власні кошти дубенчан. Архітектурна стилістика храму цілком вкладається в канонічні рамки неоросійського стилю. П’ятиверха, п’ятикутна цегляна споруда з прилягаючою з півночі дзвіницею у російсько-візантійському стилі. Є кілька входів до церкви – з півночі, сходу і заходу, головний – з півночі, з центральної вулиці Дубна, що зумовило дещо незвичну орієнтацію, характерну для православних храмів. Деякий час колись у цій церкві знаходилась благодатна ікона Божої Матері, пожертвувана Дубну ще князем Костянтином Острозьким (про що писав свого часу й Михайло Грушевський), але через кілька десятків років ця ікона, оздоблена перлами, кимось звідси була викрадена, і нині у храмі є лише її невдала копія.











Погода в м. Дубно




Органи влади

Президент України Центральна виборча комісія. Державний реєстр виборців

Верховна Рада України Рівненська ОДА

Урядовий портал Рівненська обласна рада



Статистика





Адреса: вул.Замкова, 4
м.Дубно, Рівненська обл,
Дубенська міська рада
Телефон: +38 (03656) 4 21 32
Е-mail: rada@dubno-adm.rv.ua

Новини

Оперативні новини
Афіша
Громадські опитування

Про місто

Cимволіка
Історія та спадщина
Інфраструктура
Карта міста
Фотогалерея

Міська рада

Керівництво ради
Депутати
Виконавчий комітет
Структура апарату
Публічна інформація
Розпорядок роботи

Документи міської ради

Рішення міської ради

Рішення виконавчого комітету
Розпорядження міського голови
Проекти документів

Дубенчанину

Комунальні питання
Земельні питання
Соціальні питання
Запобігання корупції

Гостям міста

Готелі
Екскурсії
Фестивалі

Економіка

Бізнес-пропозиції
Регуляторні акти
Дозволи
Закупівлі

© 2000-2014 Дубенська міська рада.
Всі права на статті, ілюстрації, інші матеріали належать Дубенській міській ради та охороняються законом України "Про авторське право і суміжні права". При використанні матеріалів посилання на сайт обов'язкове.