Державний історико-культурний заповідник міста Дубна створений постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.1993р №444. Згідно постанови на баланс заповідника передано такі пам'ятки історії, культури, архітектури: Дубенський замок XV-XVIIIст. /палац князів Острозьких, палац князів Любомирських, надбрамний корпус/, Луцька брама ХVIст., синагога ХVIст., Спасівська церква 1643р.,

Юріївська церква XVIIIст., костел ХІХст., костел бернардинів і його келії XVIIст., Еллінський собор поч.ХХст., світські будівлі XVIII-XIXст. У центральній частині міста. До складу заповідника входить і Дубенський краєзнавчий музей.
Із перших днів створення очолює заповідник Смолін П.П. За значну роботу по збереженню, відновленню, пропагуванню, дослідженню славної минувшини міста Дубна директора заповідника у 2004р відзначено Подякою прем'єр-міністра України.
Колектив наукових співробітників нараховує більше десяти кваліфікованих фахівців.
У всіх об'єктах заповідника постійно ведуться реставраційні та будівельно-відновлювальні роботи. Цьому активно сприяють Дубенська міська рада, Рівненська облдержадміністрація, громадські активісти. Зокрема колишній випускник Дубенського педучилища, народний депутат України, академік Микола Жулинський, провідний науковий консультант заповідника, експерт ЮНЕСКО, директор Львівської галереї мистецтв, академік Борис Візницький.
Стародавню твердиню дубенської землі постійно відвідують вітчизняні та іноземні туристи, залишаючи у своїй пам'яті незабутні враження.

Адреса замку: 35600 м.Дубно, вул.Замкова,7-а, тел. /03656/ 4-24-01, 4-39-86, 4-12-30
Адреса краєзнавчого музею: 35600 м.Дубно, вул.Шевченка,10

З історії Дубенського замку
Приблизно в кінці XIV - початку XV ст. князь Федір Острозький спорудив дерев'яно-земельне укріплення, яке, звичайно, мало дещо інший вигляд, аніж тепер. Ця споруда була оточена земельними валами, огороджена дерев'яним частоколом по периметру і тісно забудована всередині житловими та господарськими приміщеннями.

Проте обмежена дільниця замку, недостатня міцність дерев'яних стін і укріплень, досить часті пожежі, і, найголовніше, більш низьке розташування стосовно прилеглої ділянки міста, змусило князя Костянтина Острозького почати будову нової, рельєфно вищої, кам'яної фортеці.
1492 рік офіційно вважається датою спорудження Дубенського замку.
Протягом свого існування замок неодноразово перебудовувався й укріплювався. На початку XVII ст. каштелян краківський князь Януш Острозький реставрував замок у стилі пізнього Ренесансу. Тоді ж було добудовано два бастіони зі сторожовими вежами. Між старим городищем і новим замком пролягав глибокий рів, який при потребі легко заповнювався водами Ікви. Другий, ширший і більш значущий для оборони, рів був виритий з протилежної сторони замку. Його східний схил утворювався фасадами бастіонів і куртиною, яка їх з'єднувала, а висока прямовисна стіна з боку міста була складена з "дикого" каміння. Цей рів також наповнювався водою. У бастіонах каземати, з'єднані з околицями. Вони були такими просторими, що туди можна було заїхати каретою і розвернутися.
Під замком були прокладені широкі кам'яні підземні ходи-тайники, куди під час ворожих нападів ховалися місцеві жителі зі своїм майном. Тут зберігалися запаси води і провізії для :оборонців підчас облоги.
У XVI ст. замок мав на озброєнні 73 гармати. Арсенал постійно поповнювався за рахунок власної ливарної майстерні. А взагалі за всю історію свого існування замок наче був свідком розвитку вогнепальні зброї: від мушкетів, кремінних рушниць, фальконетів, гаківниць, стародавніх гармат аж до сучасних гвинтівок, автоматів, кулеметів, пістолетів тощо.
Замок, як родовий маєток князів Острозьких, переходив через шлюби від однієї князівської династії до іншої, а загалом він був приватною власністю князів Острозьких, Заславських, Сангушків, Любомирських. І лише наприкінці XIX ст. замок був проданий військовому відомству і відтоді тут почергово розташовувалися армійські частини: російського царя Миколи II, австрійського цісаря, петлюрівців, поляків, червоноармійців, гітлерівців, радянських військ.
На території замку знаходяться два палаци: з південного - палац князів Острозьких, а навпроти нього, з північної сторони - палац князів Любомирських. Ім'я архітектора палацу князів Острозьких невідоме. Праворуч від входу в палац, над першим поверхом зберігся невеличкий фрагмент середньовічного орнаменту, на основі якого, по периметру, співробітники Дубенського заповідника відтворили те, що сотні років прикрашало цю пам'ятку історії, культури, архітектури. У палаці свого часу зберігалися цінні архіви князів Острозьких, Заславських, Любомирських, Сангушків й навіть Конецпольських. Деякий період тодішні володарі замку зберігали тут золото, діаманти, зброю, харчі, посуд, обладунки...
Палац князів Любомирських був збудований на залишках давньої споруди у другій половині XVIII ст. князем Михайлом Любомирським, який перепланував старий замок, розмістивши в палаці князів Острозьких службові приміщення і архіви, а навпроти нього побудував палац сучасного типу. Автором проекту цього величного палацу є італійський зодчий і архітектор Доменіко Мерліні. Північноіталійський емігрант Доменіко Мерліні, приїхавши до Польщі, швидко досяг успіху і в 1762 році отримав звання придворного архітектора. Його успіхові сприяв величезний розмах палацового будівництва в столиці і в магнатських резиденціях. Послідовник Палладіо, він легко засвоїв новий на той час стиль класицизм, і в кінці XVIII століття створив свій варіант цього архітектурного напряму. Доменіко Мерліні спеціалізувався також на реконструкціях старих палаців, що спричинилося до замовлення йому на перебудову інтер'єрів палацу Любомирських. Архітектор спроектував у палаці велику бальну залу і застосував свій улюблений прийом: зала піднята на висоту півтора поверху і декорована круглою колонадою в прямокутному приміщенні. Навпроти входу в залу він влаштував велику нішу-конху, оформивши її касетонами на склепінчастій частині. Цей мотив він почерпнув з архітектурного декору римських терм. Колонада з капітелями коринфського ордеру, яка підтримувала балюстраду навколо відкритого простору верхньої частини приміщення, також типова для його творчості.
У володіння замком і містом Любомирські вступили у 1758 році в результаті рішення Кольбушовської трансакції. За їх князювання Дубно швидко розвивалось і стало найбільшим містом Волинського воєводства.
За період свого існування Дубенський замок ніколи і ніким не був здобутий приступом.
Так, у 1577 році татари двічі нападали на нього. Вперше у березні. Штурм і облога тривала сім днів, проте своєї мети татари не добилися, наштовхнувшись на запеклий опір захисників.
У тому ж році татари вдруге підійшли до Дубна з метою несподівано штурмувати замок, але й цього разу у них нічого не вийшло.
У1594-1596 роках у Дубенському замку сотником надвірної хоругви князів Острозьких служив Северин Наливайко, який згодом очолив селянське повстання. 5 липня 1648 року повстанські загони Максима Кривоноса, розгромивши польське військо князя Доменіка Заславського, оволоділи Дубном, але не змогли взяти замок, де міцно засіла польська шляхта.
Великих руйнувань зазнав замок у період Першої світової війни 1914-1918 років. У Громадянську війну в замку розміщувався штаб Першої Кінної Армії Будьонного. Значні збитки місту і замку було завдано у роки Другої світової війни, фашисти знищили частину архівів князів Острозьких та окремі пам'ятки архітектури.