Бабак Петро Корнійович

Рішенням виконавчого комітету Дубенської міської ради №25 від 01.12. 1967 року присвоєно звання "Почесний громадянин міста Дубна

Герой Радянського Союзу, народився 6 вересня 1914 року в селі Костянець Старокостянтинівського району, Хмельницької області. Початкову освіту здобув у рідному селі. Закінчивши Малошкарівську семирічну школу, працював у колгоспі, на лісорубці в Грицівському лісі. Згодом закінчив Хмельницьке педучилище, став вчителювати в селі Серединці Шепетівського району. Звідти у 1936 році був призваний в армію. Закінчив Київське військове училище. До війни служив у десантних військах, де здійснив 38 стрибків.

У 1939-1940 роках брав участь у фінській кампанії, командував стрілецькою ротою. Був нагороджений орденом Червоного Прапора. Велику Вітчизняну війну Бабак розпочав на посаді начальника штабу повітряно-десантного батальйону у червні 1941 року в Житомирі та сповна відчував гіркоту поразки. Командував стрілецьким батальйоном, а потім - полком. Пройшов фронтовими дорогами від Сталінграда до Курська, від Берліна до Праги. Учасник визволення Дубна.

За мужність, проявлену в битві на Волзі, П.К.Бабак нагороджений орденом Червоної Зірки і медаллю "За оборону Сталінграда”. Після Курсько-Орловських боїв гвардії майор Бабак став командиром 479 полку 149 стрілецької дивізії. У битві за Київ, під Бродами, на берегах Вісли, під Берліном та в інших жорстоких боях він проявив особисту хоробрість і командирські здібності. В ніч на перше серпня 1944 року 479-й стрілецький полк 149-а стрілецька дивізія, 3-я гвардійська армія, I-й Український фронт під командуванням підполковника Бабака П. К. форсували р.Вісла в районі Дембно (Польща), Бабак організував захоплення плацдарму, що забезпечило переправу частин дивізії. За героїзм у цих боях нагороджений орденом ІІІ ступеня. За мужність, проявлену в боях на Сандомирському плацдармі, за форсування Вісли П.К.Бабаку 23 вересня 1944 року було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Груди Героя прикрасили орден Леніна, три ордени Червоного Прапора, ордени Суворова І і ІІІ ступеня, два ордени Вітчиз- няної війни І ступеня, 17 медалей. Військову кар'єру закінчив у званні полковника у 1956.

Проживав у місті Кишинів. Пішов з життя 22.02. 1992 року. Похоронений у місті Кишиневі.